Почаївська Лавра та її співпраця з ОУН-УПА та боротьба проти рашистів- комуністів.
Факти з життя Почаївської Лаври свідчать про те, що не тільки преподобний Амфілохій Почаївський допомагав повстанцям УПА.
В післявоєнні роки в Лаврі було багато ченців, які були пов’язанні з українським підпіллям. Окрім згаданого преподобного отця, який лікував поранених бійців ОУН слід згадати про бойового полковника армії УНР Михаїла Русіяна, який в Лаврі отримав постриг з іменем Магістріан і займав високу посаду керуючого справами Духовного собору (1924-1929 рр.), бухгалтера та завідувача готелем. В 1940 році отця Магістріана заарештували за антирадянську діяльність. Його соратниками були уенерівські генерали Омелянович-Павленко і Юрко Тютюник. Після звільнення подальша доля не відома.
Ще один борець за Україну завідувач лаврською бібліотекою ігумен Мирослав в миру Шілінський Микита Якович (похований на Лаврському цвинтарі). В 1950 році заарештований за звинуваченнями не просто у зв’язках з ОУН, а у поповненні рядів повстанців іншими бійцями. НКВС знайшла схрон ігумена з книжками українських церковних діячів 20-30-х років та записку, яка починається з намальованого вгорі хреста та привітання «Слава Україні». В записці о. Мирослав розповідає комусь із повстанців, через кого можна «вийти» на намісника Лаври.
Інший лаврський монах, який допомагав українському підпіллю був ієромонах Прокопій (в миру Павел Іващук) заарештований в 1947 році за націоналістичну пропаганду серед населення Почаєва в тому числі у проведенні в себе на квартирі націоналістичних зібрань і співпраці з ОУН.
Керуючий справами Духовного Собору архімандрит Афанасій (Олексій Прокопович Миронович) заарештований в 1951 році за зберігання цілої скрині української літератури, уенерівських грошей з тризубом та отруйних речовин. Його брат Григорій Миронович в 1947 році засуджений за підтримку УПА.
Це тільки окремі персоналії репресованих ченців Почаївської Лаври, які боролися за незалежність України. Зі свідчень багатьох колишніх вояків УПА ми знаємо, що Почаївська братія активно допомагала повстанцям, переховувала та лікувала їх у Свято-Духовому скиту та Почаївській Лаврі.
Звичайно, що зараз під час екскурсій, що проводять місцеві семінаристи, про це все не розказують. Багаторічне перебування під «братським» московитським наглядом дало взнаки.
Саме цікаве в цій ситуації, що Святий Амфілохій, якого в тому числі поминають і в храмах Москви, був якщо не бендерівцем, то як мінумум націоналістом-нацистом, згідно класифікації московських пропагандистів.